ЗАНЬКОВСЬКИЙ Сергій Степанович (1859 –?) – полтавський міський голова в 1913-1917 рр.
Заньковські — український старшинський козаць¬кий, пізніше дворянський рід, занесений до книги дворян Полтавської губернії. Його батько, С.І. Зань¬ковський, у 1850-х роках був викладачем мате¬матики Полтавського кадетського корпусу. Ро¬довий маєток – у с.Жуки Глобинської громади. У 1878 році С.С. Заньковський закінчив Кременчу¬цьке реальне училище, пізніше – Костянти¬нівське військове училище. Служив в ар¬мії; у 1906 році вийшов у відставку з чином підпол¬ковника. У 1910 році був одноголосно обра¬ний членом полтавської міської управи, а з лютого 1913 року – полтавським міським головою. В адресах-календарях цього часу його адреса вказується по вулиці Шевченка (мав там ще один будинок). Після відставки жив на Павленках (на дачі – на початку нинішньої вулиці Рєпіна). Під час громадянсь¬кої війни воював у попередньому чині на боці білої армії; був узя¬тий в полон червоною армією. З 1920 до 1923 року перебував на особливому обліку в Полтавському ДПУ (адреса проживання - знову Бабичівський №36, тепер – вул. Гнєдича №8). Цей старий будинок йому надав для проживання сусід по вулиці – Мирон Бойко.
У 1926/1927 роках працював на полтавській електростанції.
Станом на 1930-й рік вказаний ←будинок був у власності ро¬дини Заньковських (за домовою книгою – Зіньковських). Заньков¬ська Маруся Іванівна (1860 р.н.) – очевидно, вдова С.С.Заньковського; у віці 70 ро¬ків змушена була жити на по¬денні заробітки та допомогу невіс¬тки. Заньковський Сергій Сергійович (1887 р.н.), очевидно, син (теж заробляв поденними ро¬ботами та був на утриманні дружини). Заньков¬ська Марія Степанівна (1884 р.н.), можливо, й була тією невісткою / дружиною. Проживала в цьому буди¬нку ще в другій половині 1940-х років.
