Izyaslav of Polotsk

Izyaslav Vladimirovich (Ukrainian: Ізяслав, Belarusian: Ізяслаў) was the son of Vladimir I of Kiev and Rogneda of Polotsk.

Following Norse tradition, Izyaslav was sent with his mother to rule her homeland. There is also a legend that Rogneda tried to get Izyaslav to slay his father.

Despite possibly going against the will of his father, Izyaslav was able to continue his rule in Polotsk. He was the first to make Polotsk autonomous from the Grand Duke of Kiev passing his title to his descendants after his death. His principality carried a wide degree of autonomy that later was passed and to his descendants as well. His glory was commemorated after an established city that was named after him.

Izyaslav died at the young age of about 23, in 1001, surviving his mother but predeceasing his father Vladimir of Kiev, thus excluding his descendants from ever succeeding the Kievan throne, according to the so-called "ladder succession".

The name of Izyaslav's spouse is unknown. He had two sons: Bryachislav of Polotsk and Vseslav. Both were certainly minor at the time of his father's death. Vseslav died, still in childhood, in 1003, while Bryachislav survived to continue the Polotsk dynasty and to challenge the authority of his uncle Yaroslav the Wise.

His direct progeny ruled Polotsk until 1222.

Iziaslavas Vladimirovičius, buvo Kijevo kunigaikščio Vladimiro I ir Rognedos iš Polocko sūnus.

Pagal skandinavų legendas, Iziaslavas su motina buvo išsiųsti valdyti josios tėvynės. Taip pat yra legenda, kad Rogneda bandė priversti Iziaslavą nužudyti savo tėvą.

Nepaisant to, kad galimai jis priešinosi savo tėvo valiai, Iziaslavas galėjo tęsti savo valdymą Polocke. Jis pirmasis padarė Polocką autonominiu nuo Kijevo didžiojo kunigaikščio, po savo mirties perdavė titulą palikuonims. Jo šlovė buvo įamžinta pagal įkurtą miestą Iziaslavlį, pavadintą jo vardu.

Izyiaslavas mirė 1001 m., būdamas maždaug 23 metų, pergyvenęs savo motiną, bet palikęs gyvą tėvą Vladimirą iš Kijevo, todėl jo palikuonys negalėjo perimti Kijevo sosto pagal vadinamąjį „kopėtinį paveldėjimą“.

Iziaslavo sutuoktinės vardas nežinomas. Jis turėjo du sūnus: Briačislavą Polockietį ir Vseslavą. Abu tikrai buvo nepilnamečiai tėvo mirties metu. Vseslavas mirė dar vaikystėje 1003 m., o Briačislavas gyveno ilgai ir partęsė Polocko kunigaikščių dinastiją, kas tapo iššūkiu jo dėdės Jaroslavo Išmintingojo valdžiai.

Iziaslavo tiesioginiai palikuonys valdė Polocką iki 1222 m.

Изяслав Владимирович, князь Полоцкий, от Рюрика V колено

Изяслав Владимирович (ок. 978/979, Киев — 1001) — князь полоцкий в 989—1001 годах, сын киевского князя Владимира Святославича и полоцкой княжны Рогнеды, родоначальник династии полоцких князей.

Биография

Владимир хочет покарать Рогнеду, но за неё вступается княжич Изяслав. Радзивилловская летопись Сведений в источниках о нём осталось очень мало. Согласно Повести временных лет родился в 980/981 году в Киеве, однако с учётом того, что дату брака родителей следует отнести не к 980 году как в ПВЛ, а к зиме или весне 978 года, то рождение Изяслава, старшего из сыновей от этого брака, также следует отнести к концу 978 или началу 979 года.

В 987 году после неудачного покушения матери на его отца отправлен вместе с ней на проживание в Изяславль. В 988 году вместе с другими братьями принял крещение, а в 989 году получил в удел Полоцк. В 1001 году умер, оставив, от неизвестной супруги, сыновей Брячислава и Всеслава.

Спустя 100 лет после его смерти летописец, желая объяснить причину вражды между потомками Владимира, занимавшими Киев, и теми, которые занимали Полоцкое княжество, приводит предание о покушении Рогнеды (в Предславине) на жизнь Владимира и об избавлении её от смерти при посредстве Изяслава. Тем не менее, по совету с боярами Владимир дал Изяславу с Рогнедой область отца последней (Рогволода), то есть Полоцкую, в которой построил для них город Изяславль (теперь Заславль). Изяслав отстроил разрушенную столицу, перенеся её на более высокое и неприступное место в устье реки Полота, на её левый берег. Вероятно, что на первых порах регентшей при нём была его мать Рогнеда.

Известен его родовой знак (тамга) — трезубец с маленьким крестиком на среднем зубце.

Согласно сообщению летописца, характер Изяслав имел «тихий, и кроткий, и смирный, и милостливый». Никоновская летопись показывает его как умного, образованного человека.

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%98%D0%B7%D1%8F%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%92%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_(%D0%BA%D0%BD%D1%8F%D0%B7%D1%8C_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%86%D0%BA%D0%B8%D0%B9)

Ізясла́в I Володи́мирович (давн.-рус. Изѧславль, біл. Ізяслаў Уладзіміравіч, *бл.981 - †1001) — князь полоцький (990-1001) з династії Рюриковичів, засновник гілки Ізяславичів Полоцьких.

Матір'ю Ізяслава була полоцька княжна Рогніда. Батьком княжича Ізяслава був київський князь Володимир I Великий. За легендою, під час сварки Володимира з Рогнедою кинувся на батька з мечем: Від Володимира мала Рогніда сина Ізяслава. Але маючи ж сотні наложниць, Володимир нехтував дружиною, змушуючи її ще більше страждати. Тоді ще й зависть прилучилася до всяких гірких почувань, які Рогніда мала на Володимира, і бажання помсти стало опановувати нею. Якось уночі Володимир спав у неї і вона порішила його вбити — підняла вже ніж на нього, але в ту мить Володимир прокинувся і вхопив її за руку. Призналася Рогніда, що хотіла помститися за батька, коли Володимир перестав любити її з дитиною, і Володимир порішив смертю покарати її за цей замисел. Звелів їй прибратися «у всі убори цісарські», як була вбрана при шлюбі, сісти на ліжку й чекати його. Княгиня збагнула, що Володимир хоче стратити її. Рогніда дала голий меч своєму малолітньому синові, і як Володимир війшов до покою, малий виступив і сказав так як мати його навчила: «батьку, чи думаєш, що ти сам тут?» Побачивши малого свідка, що мав би бути оборонцем і местником за матір — Володимир кинув меч, наготований на Рогніду, і відказав: «А хтож би тебе тут сподівався?» Спитав поради у своїх бояр, і ті порадили йому задля сина помилувати матір та дати їм їх батьківщину Полоцьку землю. Володимир так зробив, і від того Ізяслава пішов рід полоцьких князів, що нераз потім завзято воювалися з київськими князями, що пішли від іньшого Володимирового сина Ярослава. — «З того часу здіймають меч Рогволожі внуки на Ярославових внуків». Ізяслав отримав стіл свого діда Рогволода, близько 990 року. Відбудував зруйновану столицю — Полоцьк, перенісши її на більш високе і неприступне місце у гирлі річки Полоти, на її лівий берег. Ймовірно, що на перших порах регентшею при ньому була Рогнеда Рогволодівна.

Володіючи найбільшим князівством Київської Русі, полоцький князь Ізяслав майже повністю не рахувався з Києвом, вів самостійну торгівлю з прибалтійськими народами і Німеччиною. Після його смерті у 1001 році, причини якої невідомі, став княжити Брячислав. Це відбулося всупереч укоріненому правилу, по якому Володимир посилав на князівство у таких випадках молодших синів.

У 1954 році в Новгороді була знайдена печатка, яку приписують Ізяславу. Вона вважається одним з найстаріших зразків письменства у Східній Європі. На відміну від більшості тогочасних печаток, які відтискалися на круглих металевих болванках і привішувалися до грамот на мотузці, ця печатка відтиснута на смужці свинцю і підвішена до грамоти на мотузці.

На аверсі намальовано тризуб з написом «ΝΖAC**OΖO». Повний напис ймовірно «ΝΖACΛΑOZO», який вказує на ім'я князя. Реверс без зображення з написом «ГРΑΔ*****», вірогідно «ГРΑΔΠΛΤСΚ», позначає Полоцьк. Розміри печатки становлять 38 мм в довжину і 24-30 мм в ширину. Товщина смужки 11 мм, а в місці відтиснення — 8 мм.

• Батько: Володимир I Великий
• Матір:Рогніда
• Брати: Вишеслав Володимирович Святополк Володимирович Ярослав Володимирович Всеволод Володимирович Мстислав I Хоробрий Станіслав Володимирович Судислав Володимирович Святослав Володимирович Борис Володимирович Гліб Володимирович Позвізд Володимирович
• Сестри: Предслава Володимирівна Премислава Володимирівна Мстислава Володимирівна Добронега-Марія Володимирівна
• Дружини:
• Коханки:
• Сини: Брячислав Ізяславич, Всеслав Ізяславич
• Доньки: