Immediate Family
-
wife
-
daughter
-
daughter
-
daughter
-
sister
-
brother
About Izyaslav II, Grand Duke of Kiev
Iziaslav II Mstislavich (Изяслав II Мстиславич in Russian), born about 1097, died November 13, 1154.
Prince of Pereyaslav (1132), Princ of Turov (1132–1134), Prince of Rostov, (1134- )Prince of Vladimir and Volyn (1134–1142), Pereyaslavl (1143–1145), Velikiy Kniaz (Grand Prince) of Kiev (1146–1149 1151–1154), oldest son of Mstislav Vladimirovich, Kniaz' (Prince) of Novgorod, and Christina Ingesdotter of Sweden.
Married:
- Agnes, daughter of King Conrad III of Germany, who took the name Liubava after her marriage. She died in 1151.
- Unknown daughter of King Demetre I of Georgia, married for only a few months in 1154 before his death.
Children of Iziaslav II Mstislavich and Agnes Liubava:
- Mstislav II of Kiev
- Yaroslav II of Kiev
- Yaropolk, Prince of Shumsk
- Evdokia, married Mieszko III the Old, High Duke of Poland.
Links
Wikipedia: English, Русский
Medlands
Iziaslav II Mstislavich (Ukrainian: Ізяслав Мстиславич, Russian: Изяслав II Мстиславич; c. 1096[1] – 13 November 1154), was the oldest son of Mstislav Vladimirovich, (Prince of Novgorod), and Christina Ingesdotter of Sweden. He was baptized as Panteleimon. Izyaslav is considered to be progenitor of the Monomakhovychi Volhynian branch (senior branch).
Izyaslav held following offices Prince of Pereyaslav (1132), Prince of Turov (1132–1134), Prince of Rostov (1134– ), Prince of Volhynia (1134–1142), Pereyaslavl (1143–1145), Velikiy Kniaz (Grand Prince) of Kiev (1146–1149 and 1151–1154).
The identity of his first wife is unknown. She died in 1151. Their children were: 1.Mstislav II of Kiev 2.Yaroslav II of Kiev 3.Yaropolk, Prince of Shumsk 1.Vasylko (1151-1182), prince of Shumsk
4.Evdokia, married Mieszko III the Old, High Duke of Poland. No primary sources confirmed parentage of Eudoxia.[citation needed] 5.daughter, in 1143 married Prince of Drutsk Rogvold Rogvoldovich (see Principality of Drutsk)
Iziaslav's second wife was Rusudan (or Bagrationi) daughter of King Demetrius I of Georgia, but they were married for only a few months in 1154 before his death. After the death of her husband, the wife returned to Georgia.
Ізясла́в Мстисла́вич, у західній традиції Ізясла́в II (бл.1097 — 13 листопада 1154) — руський князь із династії Рюриковичів. Великий князь київський (1146—1149, 1151—1154). Старший син київського князя Мстислава Великого, онук Володимира Мономаха. Хрещене ім'я — Пантелеймон.
Народився близько 1090 року і майже все життя присвятив боротьбі за великокняжий київський стіл і об'єднання України-Русі в єдину могутню державу. Як свідчить історик Михайло Грушевський: «після смерті Мстислава боротьба йде з надзвичайною силою й завзяттям, особливо загострюючись у середині XII століття (1146-1162). Сили і запал були ще свіжі: Мстиславовичі, молодші Мономаховичі і дві старші лінії Святославовичів… порушували в цій боротьбі небо і землю, бо й було задля чого — Київ ще був дійсно центром не тільки цілої України, а й цілої східної Європи…».
З 1135 по 1141 рік княжив у Володимирі-Волинському, а в 1142-1146 роках — у Переяславі. В результаті Київського повстання 1146 року став Великим князем. У 1149 році Юрій Довгорукий, князь володимиро-суздальський, вигнав Ізяслава Мстиславича з Києва, але 1151 року той знову став Великим князем і князював зі своїм дядьком В'ячеславом Володимировичем до кінця свого життя.
У боротьбі за Київ князь Ізяслав Мстиславич використовував, в тому числі і флот, вірніше, створену ним Дніпровську флотилію. Для цього він модернізував, як записано літописцем, «исхитриль лодьи дивно».
Нові лодії Мстислава ходили як під вітрилами, так і під веслами, гребці були повністю закриті бортами судна, а воїни (дружина) стояли на «помості», тобто на верхній палубі і могли вільно вести бойові дії. Така лодія мала два керма — попереду і ззаду — й могла ходити як вперед, так і назад, чи повертатися на місці. Лодії ці були, за сучасною кваліфікацією, типу ріка — море і, по-суті, представляли собою новий етап у вітчизняному суднобудуванні.
У ставленні Ізяслава Мстиславича до Церкви найкраще виявилася його національна та державницька свідомість. В той час попередній Митрополит Київський — грек Михайло, покинувши Київ, заборонив без себе правити в св. Софії. В 1147 році Ізяслав вивів давньоукраїнську церкву з прямого підпорядкування Константинополю. Він наказав зібрати всіх єпископів для обрання нового митрополита. Після довгої дискусії — правосильні єпископи робили це без благословення візантійського патріарха — більшістю голосів обрано на митрополита Климента Смолятича, ченця Зарубського монастиря. Про нього описано у літописі, складеному боярином Петром Бориславичем, що частково зберігся в Іпатіївському списку. Таким чином Ізяслав, прагнучи поновити велич Київської держави, поновлював церковну незалежність від Візантії.
Вперше Ізяслав випробував свою флотилію в бою, наприкінці квітня 1151 року при обороні переправ під Києвом під час наступу війська князя Юрія Довгорукого. «Билися, свідчить літописець, наїздили в насадах, брали в полон ці тих, а ті тих — Ізяслав не дозволяв їм перебрести».
За М. Баумгартеном дружиною Ізяслава була невідома на ім'я родичка Німецького імператора Фрідріха Барбаросси. Від неї він мав таких дітей: Мстислав (1125/26 — 19 серпня 1170) — князь Волинський, Великий князь Київський. дочка — 1143 р. вийшла заміж за Полоцького князя Рогволда Борисовича (? — 1171). Євдокія — у 1151 р. вийшла заміж за Мешко ІІІ Старого (1126 — 1202), князя Великопольського. Ярослав (бл. 1132—1180) — князь Волинський, Великий князь Київський. Ярополк (? — 1168) — князь буський помер 7 березня 1168 року, був похований в церкві св. Федора, де й батько.
Невдовзі князь Ізяслав помер у віці трохи більше 50-ти років 13 листопада 1154 року. Був похований на Пилипів день зранку в церкві св. Федора, «в отни ему монастыри».
Київський літопис дуже жалкує за ним, титулуючи його «вірним, христолюбивим, славним і великим князем». Літописець записав, що за ним плакала вся «руська земля».
Після смерті Ізяслава Мстиславича починається новий етап княжих міжусобиць, який призвів до занепаду політичного значення Києва.
Iziaslav II of Kiev From Wikipedia, the free encyclopedia [https://en.wikipedia.org/wiki/Iziaslav_II_of_Kiev] Iziaslav II of Kiev.jpg
Iziaslav II Mstislavich (Ukrainian: Ізяслав Мстиславич, Russian: Изяслав II Мстиславич; c. 1096[1] – 13 November 1154),[1] was the oldest son of Mstislav Vladimirovich, (Prince of Novgorod), and Christina Ingesdotter of Sweden. He was baptized as Panteleimon.[1] Izyaslav is considered to be progenitor of the Monomakhovychi Volhynian branch (senior branch).[2]
Izyaslav held following offices Prince of Pereyaslav (1132), Prince of Turov (1132–1134), Prince of Rostov (1134– ), Prince of Volhynia (1134–1142), Pereyaslavl (1143–1145), Velikiy Kniaz (Grand Prince) of Kiev (1146–1149 and 1151–1154).
The identity of his first wife is unknown. She died in 1151. Their children were:
Mstislav II of Kiev
Yaroslav II of Kiev
Yaropolk, Prince of Shumsk
Vasylko (1151-1182), prince of Shumsk
Evdokia, married Mieszko III the Old, High Duke of Poland.[2] No primary sources confirmed parentage of Eudoxia.[citation needed]
daughter, in 1143 married Prince of Drutsk Rogvold Rogvoldovich[2] (see Principality of Drutsk)
Iziaslav's second wife was Rusudan[1] (or Bagrationi) daughter of King Demetrius I of Georgia, but they were married for only a few months in 1154 before his death. After the death of her husband, the wife returned to Georgia.[1]
Izyaslav II, Grand Duke of Kiev's Timeline
1097 |
1097
|
Ruś kijowska
|
|
1124 |
1124
|
Of Vladimir-Volynsk Volyn', Volodymyr Volynsky, Volyn Oblast, Ukraine
|
|
1131 |
1131
|
Kiev, Ukraine
|
|
1132 |
1132
|
Kyiv, Kyiv City, Kyiv city, Ukraine
|
|
1140 |
1140
|
||
1154 |
November 13, 1154
Age 57
|
||
???? | |||
???? |