Bryachislav Izyaslavich of Polotsk

Bryachislav Izyaslavich (Belarusian: Брачыслаў Ізяславіч, Russian: Брячислав Изяславич) (c. 997 – 1044) was the prince of Polotsk between 1001 and 1044. His name, possibly. He was son of Izyaslav Vladimirovich. During his reign, Polotsk was at war with Kiev and Novgorod. In 1015 he has inherited the city of Lutsk after the death of his grandfather Vladimir I of Kiev.

Bryachislav Izyaslavich was born in Polotsk. Either upon his father's death in 1001 or upon his brother' Vseslav's death in 1003, he inherited the Principality of Polotsk, himself being a child at this time. Under his rule, Polotsk attempted to distance itself from Kiev. Tensions were exacerbated by the fact that, under the East Slavic house law, since Izyaslav predeceased his father and never reigned in Kiev, his descendants from the House of Polotsk forfeited their dynastic rights to the Kievan throne being classified as izgoi (outcast).

In 1020 Bryachislav managed to sack Novgorod, but on his way back he was confronted by an army of his uncle, Yaroslav the Wise. Bryachislav suffered a defeat during the battle on the Sudoma River and fled, leaving behind his Novgorodian prisoners and loot. Yaroslav chased him down and forced him to sign a peace agreement in 1021, granting him only two cities of Usvyat and Vitebsk. Despite this peace agreement, the hostilities between Bryachislav and Yaroslav continued for years. Eventually, he extended the territory of his principality and established the city of Braslaw.

Bryachislav died in Polotsk in 1044.

• **

The Saga of Eymund (written in the 13th century) draws a different picture in the relationship between Polotsk and Kiev. It states that after the victory over Sviatopolk, Yaroslav demanded from Bryachislav to yield some of his territories. The last one refused and drew his troops to the border of his realm. To wage a war Yaroslav sent Ingegerd who was taken hostage by Bryachislav and acted as a mediator in the negotiations between Yaroslav and Bryachislav. The conditions of the mentioned negotiations were the following: Bryachislav accepts Kiev, Yaroslav was left with Novgorod while being recognized as the konung of Garðaríki, while Eymund the mercenary was awarded Polotsk. After a short while, Bryachislav died and Yaroslav attained all of his territories. Numerous historians (O.Senkovsky and M.Sverdlov) reason the fact of Bryachislav gained the rights on Kiev and Eymund on Polotsk by both being appointed by the konung of Garðaríki.

The name of his spouse or consort is unknown and he had at least one son, Vseslav of Polotsk, who was the ancestor of all the following Polotsk princes and the only one of them to rule in Kiev.

• http://fmg.ac/Projects/MedLands/RUSSIA,%20Rurik.htm
• http://en.wikipedia.org/wiki/Bryachislav_of_Polotsk
• http://genealogy.euweb.cz/russia/rurik2.html

Брячисла́в Изясла́вич (ок.997, Полоцк—1044, Полоцк) — князь Полоцкий (1003—1044), сын Изяслава Владимировича, внук Владимира Святого.

Происхождение

Сын Изяслава Владимировича Полоцкого (ум. 1001), имя матери неизвестно. У Брячислава был брат Всеслав, умерший в 1003 году в детстве. Н. Баумгартен и О. Рапов считали Брячислава младшим сыном Изяслава Владимировича.

Биография

В детстве наследовал Полоцкое княжество, а после смерти деда, в 1015 году, по «житию» Святого Владимира, и Луцк. В летописном рассказе об усобице Владимировичей в 1015—1019 годах не упоминается, военные действия происходили в это время в стороне от владений Брячислава.

В 1020 году совершил внезапное нападение на Новгород, и на обратном пути, нагруженный награбленной добычей, был настигнут Ярославом на реке Судоме, после битвы бежал, оставя пленных и добычу победителю. Ярослав преследовал его и заставил в следующем году согласиться на мирные условия, назначив ему в удел два города Усвят и Витебск. Несмотря на этот мир, военные действия между дядей и племянником не прекращались: последний «вся дни живота своего», как сказано в летописи, продолжал воевать с Ярославом.

Расширил территорию Полоцкого княжества, присоединил земли между Западной Двиной и Десной, где основал город Брячиславль (Браслав) и еще ряд пограничных укреплений. Умер в Полоцке, в 1044 год.

• **

Совершенно иную картину рисует «Сага об Эймунде», записанная в XIII веке, согласно которой после победы над Святополком, в 1020 году Ярослав начал требовать земли у «Вартилав». «Вартилав» отверг претензии Ярослава и вышел с войском к границе. Для ведения войны Ярослав послал к войскам Ингегерду, которую захватили и привели в ставку «Вартилава». Ингегерда была вынуждена выступить миротворцем. Условия мирного договора по саге выглядят следующим образом: Киев достается «Вартилаву», Ярослав остается в Новгороде, но при этом признается «конунгом над Гардарики», а Полоцк передается в управление командиру варяжского наемного отряда Эймунду. Через три года «Вартилав» будто бы умирает, и его владения переходят к Ярославу. Показания саги выглядят совершенно фантастическими, и, чтобы как-то примирить их с русскими летописями, её исследователи предполагали, что Брячислав получил не титул князя киевского (тогда он, разумеется, стал бы и «конунгом над Гардарики»), а стал наместником Ярослава в Киеве с правом на «дани и поборы» (О. И. Сенковский). То же положение мог занимать и Эймунд в Полоцке (М. Б. Свердлов), либо же ему была дана в удел только часть полоцкой земли (О. И. Сенковский, А. П. Сапунов). Высказывалось также мнение, что условия реального договора были искажены автором или пересказчиками саги с целью возвеличить Эймунда и «передать» ему Полоцк. Брячислава в результате пришлось «переселить» в Киев (А. И. Лященко).

Брячислав Изяславич, как и все полоцкие князья, не признавал власти Киева. Интересно, что под 1068 годом упоминается двор Брячислава в Киеве. В киевском соборе св. Софии имеется также граффити, предположительно интерпретируемая как княжеский знак Брячислава. Если это так, то каменный собор, вероятно, был возведён до смерти этого князя.

Личным знаком Брячислава Изяславича считается изображение трезубца с крестообразной вершиной центрального зубца и ножкой, которая опирается на крест. Трезубец подобен княжескому знака его отца, Изяслава Владимировича, и дополнен крестом в основании. Знак сохранился также на рукояти из археологических раскопок Измерского поселения X-XI в. (Спасский район, Татарстан, Россия).

Брак и дети

Имя его жены неизвестно. Ипатьевская летопись косвенно упоминает её в 1044 году, будто она в своё время родила князю сына Всеслава «от колдовства». Возможно, Брячислав назвал своего сына в честь брата - Всеслава Изяславича:

Примечания

• Войтович Л. [izbornyk.org.ua/dynasty/dyn27.htm Ізяславичі. Турово-Пінські князі. Четвертинські. Сокольські] // [litopys.org.ua/dynasty/dyn.htm Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження]. — Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича, 2000. — 649 с. — ISBN 966-02-1683-1. (укр.)
• Тарасаў, В. Брачыслаў Ізяславіч / В. Тарасаў // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі : У 6 т. Т. 2 : Беліцк — Гімн / Б. І. Сачанка [%D1%96 інш.]. — Мінск : БелЭн імя П. Броўкі, 1994. С. 78—79.
• Часть исследователей считают, что под этим именем фигурирует Брячислав. Другие называют других персонажей
• [norse.ulver.com/src/konung/eymund/ru2.html#_edn54 Прядь об Эймунде Хрингссоне], перевод Е. А. Рыдзевской, комментарии Т. Н. Джаксон.
• [ulfdalir.narod.ru/literature/Jackson_T_Austr/p8.htm Т. Н. ДЖАКСОН, AUSTR í GÖRÐUM, гл. 8]
• Казаков, Е. П. Костяная рукоять из раскопок Измерского поселения и генеалогия лично-родовых знаков Рюриковичей X—XI вв. // Е. П. Казаков, С. В. Белецкий // Археология, история, нумизматика, этнография Восточной Европы : СПб.. — 2004.
• Н. В—н—в. Полоцкие князья#6 // Русский биографический словарь : в 25 томах / Под наблюдением председателя Императорского Русского Исторического Общества А. А. Половцева. — СПб., 1905. — Т. Плавильщиков — Примо. — С. 387—388.
• В. Р. Брячислав // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1891. — Т. IVa. — С. 820.
• Рыжов К. Все монархи мира. Россия. — Москва, Вече, 1998., стр.371-372
• Богуславский В. В. Славянская Энциклопедия. Киевская Русь-Московия: в 2 т. — М.: Олма-Пресс, 2001., т.1, стр.500
• [litopys.org.ua/dynasty/dyn.htm Войтович Л. Княжеские династии Восточной Европы (конец IX — начало XVI в.)]
• ПСРЛ, т. 5. II Псковская летопись. Часть I Софийской летописи. СПб., 1848.- 656 с.
• Грушевський М. С. Історія України-Руси. Т. 2. К., 1992. 633 с.
• Рапов О. М. Княжеские владения на Руси в Х — первой половине XIII в. — М., 1977. −261 с.
• Baumgarten N. Généalogies et mariages occidentaux des Rurikides Russes du X-е au XIII-е siècle /Orientalia Christiana. -Roma.-1927. -N35.-95p.
• Самонова М. Н. «Эймунд конунг» на службе у Брячислава: шведский след в истории Полоцкого княжества // Studia Historica Europae Orientalis = Исследования по истории Восточной Европы. Выпуск 8. Мн., РИВШ, 2015. С. 37–54.

Брячисла́в I Ізясла́вич (*бл.990 — †1044) — князь полоцький (1001-1044) з династії Рюриковичів, гілки Ізяславичів Полоцьких.

Вважається молодшим сином Ізяслава I Володимировича, онуком Володимира I Великого. Мав брата Всеслава Ізяславича.

Брячислав Ізяславич Полоцький, онук Рогнеди, зайняв стіл неповнолітнім. Після смерті діда, 1015 року, по «житію» Святого Володимира, успадкував і Луцьк. В літописі про усобицю Володимировичів в 1015-1019 роках не згадується, військові дії в цей час проходили в стороні від володінь Брячислава.

1020 року Ярослав I Мудрий вимагає від Брячислава Ізяславича Полоцького певних прикордонних володінь.

За порадою Еймунда, керівника норманської дружини, що знаходилася на службі в Полоцьку, Брячислав, не чекаючи нападу Ярослава, пішов на Новгород, пограбував місто і забрав до Полоцька багато полонених.

Про те, що відбувалося далі, джерела подають різну інформацію. Нестор спочатку пише, що Брячислав пограбував Новгород і з полоненими повернувся до Полоцька. Потім всупереч собі зазначає, що Ярослав зустрів Брячислава на шляху з Новгорода на якійсь річці Судамир (деякі дослідники її ототжнюють з теперішньою Судомою), причому до того місця дістався з Києва за 7 днів, розбив сили Брячислава і відібрав награбоване, але через якийсь час віддав Брячиславу два міста — Вітебськ і Усвят.

Згідно з «Сагою про Еймунда», ніякої битви не було взагалі. Полоцькі і київські полки зійшлися біля якоїсь річки, при цьому через значний час після нападу Брячислава на Новгород, і простояли один проти одного 7 днів. Брячислав поринався почати бій, однак Еймунд його відраджував, бо задумав хитрість. Еймунд з кількома товаришами вночі створив засідку в лісі на стежці, якою, згідно з його міркуваннями, жінка Ярослава Інгігерда звичайно їздила з якогось ближнього міста до київського війська. Еймунду пощастило і він полонив Інгігерду.

При посередництві Інгігерди Брячислав і Ярослав уклали мир, по якому Ярослав отримував Новгородську землю, а Брячислав долучав до Полоцького князівства стільки земель (Вітебськ, Усвят, і, як вважають деякі дослідники, Мінськ), що його володінь стало вдвічі більше, ніж до війни. Рештою земель Русі вони домовилися керувати спільно, а своїм намісником в решті земель Русі з центром у Києві призначили Еймунда. Спільне керування Руссю підтвердується тим, що Ярослав з 1020 року жив у Новгороді, а не в Києві. В цей час у Києві існували «Брячиславів двір» і «двір мужів Ярославових». До цього ж часу відноситься бірка з двома тризубами, один з яких мав би належати Ярославу, а другий Брячиславу.

Проте спільне керування було недовгим, десь до 1024/1025 років, коли Мстислав I Хоробрий отримав землі на лівому березі Дніпра. З того часу Ярослав повернувся до Києва, однак найімовірніше Брячислав отримав від нього якусь компенсацію, бо вони зберегли добрі стосунки до кінця життя Брячислава.

Брячислав Ізяславич був першим полоцьким князем, який намагався унезалежнитися від Києва.

У час Брячислава Полоцьке князівство значно збільшило свою територію, і не тільки за рахунок надань Ярослава, але й балтійськими землями латгалів і литвинів. Засновано багато нових міст, розбудувався і сам Полоцьк, у 1030-х роках навколо міста зведено фортечні мури, стіни якої знайшли під час археологічних розкопиок, Полоцьк тоді займав площу до 40 гектарів.

У 1068 році згадується двір Брячислава у Києві.